Dear Rodovidians, please, help us cover the costs of Rodovid.org web hosting until the end of 2025.
Олександр Давидов
From Rodovid EN
| Lineage | Давидови |
| Sex | Male |
| Full name (at birth) | Олександр Давидов |
| Parents | |
Events
child birth: ♂ Степан Олександрович Давидов [Давидови]
child birth: ♂ Евлампий Александрович Давыдов [Давыдовы]
child birth: ♂ Дмитрий Александрович Давыдов [Давыдовы] d. 1915
marriage: ♀ Олександра ? (Давидова) [?]
Notes
Антонєнко-Давидович дуже дорожив своїм прізвищем. Воно йому, як і такі поняття, як батьківщина, рідна мова, далися нелегко. Він мусив сам докопуватися до нього як до коштовного, але занехаяного скарбу. Річ у тім, що його батько Дмитро і дід Олександр носили прізвище Давидов. Десь у середині XIX ст. сільський священик з-під Тернів з архієрейської волі змінив своє українське прізвище на російське. А далекий нащадок у XX ст. не тільки відновив давнє «Давидович», і ще й додав до нього «Антоненко», бо саме так звався основоположник їхнього роду.
Рід Антоненка-Давидовича має глибокі корені в українській землі. Тут, у невеликому містечку Ромни, що на Сумщині, і народився 1 серпня 1899 року майбутній письменник. Небагато часу залишилося владарювати на землі XIX століттю, незабаром ступить на поріг XX вік, що принесе з собою світові війни, революції, переверне життя мільйонів, у тім числі й Антоненкові-Давидовичу.
Рід матері, Юлії Максимівни Яновської походив із Сорочинець, і на цій підставі її старші брати, мої дядьки, запевняли згодом мене, ніби вони з роду Гоголя, теж Яновського й теж з Сорочинець. Якщо це й мало щось спільного з правдою, то не інакше як у тій формі споріднення, про яку в народі кажуть — десята вода на киселі. Я не надавав ніякого значення цій генезі, бо мене більше цікавив батьків рід, де, з оповідань діда Олександра, якийсь наш предок, козак Антоненко, визначався такою фізичною силою, що голіруч задавив циганського ведмедя, який вийшов з послуху свого господаря й, замість показувати всякі свої штуки, став трощити тин у Антоненковому дворі. Вражені односельці прозвали силаня Давидовичем, що стало йому спочатку за вуличне прозвисько, а далі приросло до офіційного прізвища. Шкода тільки, що рід завзятого козарлюги Антоненка-Давидовича здрібнів після скасування козацтва й перевівся на попівський, а десь у середині XIX століття один із нащадків, зачучверілий пописько під Тернами, з волі харківського архієрея змінив навіть своє українське прізвище на "культурніше" — Давидов. Через це в біографічних довідках про мене писалося, ніби Давидов — це моє справжнє прізвище, тоді як Антоненко-Давидович лише літературний псевдонім. Насправді ж я просто повернув собі в громадянському житті й у літературі прізвище моїх далеких, але близьких мені духом предків.
З гіркою посмішкою, але воднораз і з щемлячим болем та ніжною любов’ю згадую свого батька Дмитра Олександровича Давидова — невдаху й фантазера. Дід Олександр дуже бідкався з ним, бажаючи вивести свого сина, якщо не на попа, яким сам був у Недригайлові, то бодай хоч на диякона, але мого батька тягла нечиста сила до машин і мисливської рушниці. Бачачи, що з ним годі дати раду в Охтирській бурсі, де вчився перед тим і Павло Грабовський, дід з одчаю піддався благанням сина й пустив його до Круківської залізничної школи, яку той навдивовижу успішно закінчив.
From grandparents to grandchildren
marriage: ♂ w Борис Дмитрович Антоненко-Давидович Давидів (Антоненко-Давидович)
