As of 18 August 2010, you must register to edit pages on Rodovid (except Rodovid Engine).

Артемізія Теофілівна Мотря Галицька b. 1912 d. 1985

From Rodovid EN

Person:932225

Lineage	Галицькі
Sex	Female
Full name (at birth)	Артемізія Теофілівна Мотря Галицька
Parents ♂ Теофіл Галицький [Галицькі] d. 1920
Wiki-page	wikipedia:uk:Галицька_Артемізія

Events

1912 birth: Садгора, Австро-Угорська імперія

marriage: ♂ Василь Одинець [Одинці]

August 1945 child birth: УРСР, СРСР, ♂ Гусак [Гусаки] b. August 1945

1985 death: Дудінка, Красноярський край, РРФСР, СРСР

Notes

Артемізія Галицька (псевдо: «Мотря») (1912, Садгора, (тепер у складі м. Чернівці), Буковина — † 1985, м. Дудінка, Красноярський край, Росія) — політичний та військовий діяч, голова проводу ОУН Буковини та Бесарабії (1943—1944 рр.)

Згадки

Артемізія Галицька народилася 1912 року в містечку Садгора. Тепер це Чернівецька область, а в міжвоєнні роки — територія Румунії. У сім'ї, окрім неї, було ще п'ятеро дітей. Батько — вчитель Теофіль Галицький, помер через вісім років. Рідний брат Семен був одним із засновників Комуністичної партії Буковини 1918-го. Закінчила учительську семінарію в Ботошанах, працювала в сільських школах.

1937 року вступила до Організації українських націоналістів. Носила псевдо "Мій", "Юрко", однак підпільниці вмовили її обрати більш милозвучне — "Мотря". У червні 1942-го разом із лікарем "Смерекою" організувала викрадення з в'язничної лікарні в Яссах провідника ОУН Михайла Колотила — псевдо "Кобзар". Боячись репресій, поїхала до Львова, потім — до Коломиї.

Навесні 1944-го призначена провідницею ОУН Буковини. Була єдиною на той час жінкою в підпіллі, яка обіймала таку високу посаду. Особиста охорона — 10 осіб. Головним завданням "Мотрі" стало формування відділів Української повстанської армії. Восени того ж року під час облави на село Вікно Заставнівського району чекісти арештували більш як два десятки дівчат. "Мотря", одягнута як селянка, з торбою за плечима пройшла повз солдатів. У грудні в селі Самушино ліквідувала завідувача кооперативу — застрелила й викинула у Дністер. Керувала ліквідацією голови сільради та міліціонера в селі Шубранці. Згодом арештована НКВС.

Перша жінка-лицар однієї з найвищих нагород УПА — Бронзового хреста заслуги.

— Як можу здатися з повинною, якщо більшовики вбили моїх родичів, за яких я ще не помстилася? — плаче Галицька. — Я втягнула в підпілля чоловіка своєї сестри й залишила двох дітей без батька. Багатьох заставила йти в підпілля і працювати особисто зі мною. А тепер йти з повинною і приректи всіх цих людей на кару НКВД. Де ж моя совість буде перед цими людьми й Україною?

Спецоперацію вирішують припинити. 18 квітня Галицьку формально арештовують. Вона вже вагітна. У серпні 1945-го в тюрмі народжує сина. А наприкінці місяця Військовий трибунал НКВС Чернівецької області засуджує її до розстрілу за контрреволюційну діяльність. Згодом вирок замінять на 10 років виправно-трудових таборів і п'ять заслання. Покарання відбуватиме в Караганді. Повернутися додому не дозволять. Оселиться в селищі Дудінка Красноярського краю Росії. Там вийде заміж за колишнього вояка ОУН Василя Одинця. Помре 1985 року. Доля її сина невідома.

237 учасників націоналістичного підпілля вбили, ще 175 арештували в результаті військово-чекістських операцій, проведених за показами Артемізії Галицької — "Мотрі". Перехресна звірка свідчень її та інших арештованих дозволила чекістам виявити близько 600 членів ОУН і УПА. 25 березня 1945‑го нарком внутрішніх справ СРСР Лаврентій Берія звітував Йосипові Сталіну: "Реализация показаний "Мотри" полностью закончена, остались неарестованными только небольшое количество оуновцев, находящихся в настоящее время за границей: в Румынии, Чехословакии, Венгрии".