| As of 18 August 2010, you must register to edit pages on Rodovid (except Rodovid Engine). |
Иван Семесенко b. 1894 d. 1920
From Rodovid EN
| Lineage | Семесенки |
| Sex | Male |
| Full name (at birth) | Иван Семесенко |
| Parents | |
| Wiki-page | wikipedia:uk:Семесенко_Іван |
Events
1894 birth: Российская империя
Notes
Семесенко Іван
Народився 1894 року. Повстанський отаман, командир Запорозької козацької бригади імені С. Петлюри.
За часів Центральної Ради служив в полку ім. гетьмана Павла Полуботка. В лютому 1918 аступає до 3-го Запорозького куреня полковника Всеволода Петріва. Брав участь в поході 1918 року у Крим.
Липнем 1918 був одним з організаторів заколоту проти Скоропадського в полку ім. Костя Гордієнка. Після невдачі полк розформовано, Семесенко отаманує на Полтавщині: Чорні гайдамаки, Низовий січовий курінь, кіннота отамана Дорошенка, загін ім. отамана Дорошенка.
В листопаді 1918 при повстанні проти Скоропадського сформував Залізний загін, котрий зайняв Лубни, стає начальником залоги. Делегації євреїв сказав так: «Справа йде про незалежність нашої держави. Коли маєте охоту творити опір, виріжу всіх без винятку».
14 лютого 1919 більшовики підготували повстання. Вночі 15 лютого більшовики, серед яких була велика частка євреїв, захопили в Проскурові пошту і телеграф, організовують штаб, арештували коменданта міста Юрія Ківерчука.
15-16 лютого 1919 року в Проскурові відбувся єврейський погром, влаштований українським військом.
Його причиною стала невдала спроба більшовицького повстання проти української влади. На заклик осередку КП(б)У на Поділлі 15 лютого розпочалось повстання проти законного уряду Директорії УНР на території Подільської губернії.
Після придушення повстання у Проскурові, де більшовиків підтримало єврейське населення, розпочалися погромні дії проти євреїв — мешканців міста. Було вбито 1200 осіб, з 600 поранених 300 померло. Разом з тих не провадилися грабунки. За цей злочин комендант Проскурова отаман Іван Семесенко був заарештований. Його помістили в товарний вагон до заарештованих євреїв-комуністів Мойсея Шустера, Ісаака Вайсберга та росіянина-більшовика Володимира Булгакова.
Перебував у в'язниці Кам'янця, очікуючи присуду. При нападі денікінців зумів звільнитися. Перебіг до Галичини, одружився.
Навесні 1920 року при створенні Третьої залізної дивізії зголошується із загоном до неї. Штаб армії видає наказ про його арешт. Семесенко розпускає загін і пробирається за кордон. Розстріляти за вироком польового суду у Чорткові не вдалося, бився з охоронцями до світанку, поваливши, лежачого його забили.
Упоминания
Например, 4 марта 1919 год петлюровский «атаман» Семесенко, двадцати двух лет от роду, отдал своей «Запорожской Бригаде», квартировавшей около Проскурова, приказ истребить всё еврейское население в городе — Семесенко накануне погрома заявлял, что покоя в стране не будет, пока там останется хоть один еврей. 5 марта вся «бригада», из 500 человек, разделившись на три отряда, с офицерами во главе, вступила в город и начала убивать евреев. Врывались в дома и зачастую вырезали целые семьи. За целый день, с утра до вечера, было убито больше тысячи человек, считая женщин и детей. Убивали исключительно холодным оружием. Единственный человек, убитый пулей, был православный священник, который, с крестом в руках, пытался остановить изуверов. Через несколько дней Семесенко наложил на город контрибуцию в 500 тысяч рублей и, получив её, поблагодарил в приказе «украинских граждан Проскурова» за оказанную ими «Народной Армии» поддержку.
Сообщалось, что из-за этого 20 марта 1920 года по приказу Петлюры он был расстрелян.
Однако выступавшие на процессе Шварцбарда свидетели А. Хомский и П. Ланжевен показали, что «суд» и «приговор» были инсценированы, а сам Семесенко тайно освобожден по указанию Петлюры.
...
По словам еврея из Каменец-Подольска А.Хомского, который видел Семесенко в тюрьме, тот с возмущением восклицал: "Почему я один должен отвечать за погромы? Петлюра был в своем поезде на станции, а сам погром проведен по приказу Бэна, его военного советника." Что ж, слова Семесенко полностью соответствуют сказанному доктором Салитерником, показаниям, данным под присягой Хенриком Пржановским, и воспоминаниям Б.Мартоса. Хотя не все ясно в этой кровавой истории , но доподлинно известно, что в феврале С.Петлюра побывал в Проскурове, виновников погрома не искал, с оставшимися в живых евреями не встречался, а бригада Семесенко вскоре с музыкой, песнями и развернутыми знаменами покинула город и ушла в сторону г. Станислава, гордая своими подвигами.
From grandparents to grandchildren
