As of 18 August 2010, you must register to edit pages on Rodovid (except Rodovid Engine).

From Rodovid EN

Lineage	Претвичі
Sex	Male
Full name (at birth)	Бернард Претвич
Parents ♂ Петро фон Претвіч [Претвичі] ♀ Людмила [?]
Wiki-page	wikipedia:uk:Бернард_Претвич

Events

1500 birth:

child birth: ♂ Якуб Претвич [Претвичи] d. 1613

marriage: ♀ Барбара Завадская (Претвич) [Завадские]

1563 death:

Notes

Бернард Претвіч гербу Вчеле (нім. Bernhard von Prittwitz), званий Murus Podoliae, Terror Tartarorum (*1500 — †1563) — ротмістр оборони поточної, староста уляновський, барський (1540–1552), теребовельський (1552–1561). Німець, що народився у Сілезії і поступив на військову службу у Речі Посполитій. Прославився обороною кордонів від нападів татарів.

Батько — Петер фон Претвіч — був земельним власником біля Сицува, Олесьниці, Остшешува, мати — Людмила з Стволіня. У Речі Посполитій розпочав кар'єру при дворі короля Сиґізмунда І Старого, виконуючи його спеціальні місії у німецькомовних Сілезії, Празі. Поступив 1527 р. на службу до хоругви Миколая Сєнявського, брав участь 1531 р. у битві під Обертином. 1535 року став ротмістром оборони поточної, маючи під командою 120 кавалеристів. Під час війни з Молдавським князівством брав участь 1538 року в облозі коронним гетьманом Яном Амором Тарновським Хотинського замку.

Через два роки присланий ним невеликий загін козаків біля Вінниці стримував татарів, що тільки увійшли на Поділля, здійснив швидкий 100 кілометровий марш до Очакова, звідки привів полонених татарських жінок, дітей, в подяку за що королева Бона Сфорца надала посаду старости у належному їй Барі. Отримав 1539 року з Королівщини у володіння Шарівку неподалік Ярмолинець у Подільському воєводстві, п'ять селищ у барському повіті, прикордонне містечко Жванець, Глезнів, інші поселення. Шарівка стала родинною резиденцією Претвичів (1550 року король Сиґізмунд ІІ Авґуст надав їм право успадкування; було закладено замок). Із Барського замку здійснював контрнапади на татарів, доходячи разом з козаками до Чорного моря, Криму (лише під Очаків здійснив три походи 1536, 1549, 1552 років). Здійснював походи під Білгород, зміг відбити 1550 р. напад на Бар волохів, татарів, завдавши їм великих втрат під час вилазок з фортеці.

Займався навчанням, озброєнням гарнізонів прикордонних замків, активно співпрацював з козаками. Своїм коштом утримував чисельні загони, виграв протягом життя понад 70 битв з татарами. При закладенні Тернополя очолив нечисельних міщан, які стримували татарів до підходу війська гетьмана Яна Амора Тарновського.

20 вересня 1545 р. разом з володимирським Федором Сангушком, черкаським - князем Андрієм Пронським - старостами штурмував Очаків.[1] 1547 року: козаки, керовані Б.Претвичем, переслідували до Очакова татарів, які напали на поселення біля Вінниці та захопили у полон кількох селян. Татари уже встигли були відіслати полонених до Кафи, козаки їм за це «знаменито» відомстили, захопили полон та вільно відіслали додому[2]; в Бережанах відбулась зустріч турецького посла з Б.Претвичем[3] Бернгард Претвич підтримував зносини з володарями Сілезії, Прусії. Для підтримки протестантського герцога Прусії Альбрехта Гогенцоллерна завербував до 12 000 найманців.

На основі свого досвіду надав до королівського двору 1550 року трактат по обороні прикордонних земель від нападів татарів на основі системи інформаторів, що попереджували про підготовку нападу. Завдяки цьому скоротив час для мобілізації сил, концентрації підрозділів на напрямку вірогідного нападу. Для нагальної потреби утримував загін з 300 досвідчених кавалеристів. Завдяки забезпеченій ним ефективній обороні розпочався розвиток міст Поділля, колонізація земель. До сьогодні відома приповідка «За Претвича вільна від татар границя». Кшиштоф Варчевський 1598 р. назвав його «Муром Польщі», Бартош Папроцький 1575 р. «Пострахом Татар». Історик Йоган Сінапіус (нім. Johann Sinapius) згадував легенду про Б.Претвича, що у дорозі татарські матері лякали ним дітей, які голосно кричали.

1550 року після ультимативного листа султана Сулеймана І королю Сиґізмунду ІІ Авґусту був викликаний на Сейм; очікував покарання, повернувся героєм. «Реєстр кривд» турків (літо 1552 р.): Б.Претвич, князь Дмитро Вишневецький звинувачувались у захопленні в населення Очакова овець на суму 6745 акчів, 196 коней, 245 волів, 9000 акчів готівкою, взятті в полон 87, смерті 18 осіб.

Часто застосовував тактику попереджувальних нападів на ворожі терени кримських татарів, ногайських, що викликало напруження у стосунках з Високою Портою, утиски з сторони королівського двору Сиґізмунда ІІ Авґуста, перед яким він змушений був виправдовуватись. Був усунутий з Бару, переведений до Теребовлі, де помер. Польські автори Мартин Кромер, Миколай Рей, Шимон Старовольський писали про нього, згадували пісні козаків, де оспівували походи з ним; король Ян II Казимир помістив у своєму кабінеті його портрет.

From grandparents to grandchildren