As of 18 August 2010, you must register to edit pages on Rodovid (except Rodovid Engine). |
Світозар Михайлович Драгоманов b. 29 June 1884 d. 4 December 1958
From Rodovid EN
Lineage | Драгоманови |
Sex | Male |
Full name (at birth) | Світозар Михайлович Драгоманов |
Parents
♂ Михайло Петрович Драгоманов [Драгоманови] b. 18 August 1841 d. 20 July 1895 ♀ Людмила Михайлівна Кучинська (Драгоманова) [Кучинські] b. 1842 d. 1918 | |
Wiki-page | wikipedia:uk:Драгоманов_Світозар_Михайлович |
Events
29 June 1884 birth: Плєнпалє, кантон Женева, Швейцарія
child birth: ♀ Людмила Світозарівна Драгоманова [Драгоманови]
child birth: ♀ Аріадна Світозарівна Драгоманова [Драгоманови]
child birth: ♂ Михайло Світозарович Драгоманов [Драгоманови]
child birth: ♀ Наталія Світозарівна Драгоманова (Бартаї) [Драгоманови]
marriage: ♀ Ганна Шкурська (Драгоманова) [Шкурські]
4 December 1958 death: Рочестер, штат Нью-Йорк, США
Notes
Драгоманов Світозар Михайлович (* 29 червня 1884, Плєнпалє, кантон Женева, Швейцарія — 4 грудня 1958, Рочестер, штат Нью-Йорк) — економіст, кооператор, перекладач, публіцист; член УВАН у США.
Народився в Швейцарії — в тому часі там перебувала сім'я Михайла та Людмили Драгоманових. Приходиться двоюрідним братом Лесі Українці.
Початкову освіту отримав в Женеві. Після призначення батька професором в Софії родина переїздить до Болгарії, Світозар вчиться у школі та ліцеї Парижа.
Після батькової смерті вчиться в женевському коледжі Святого Антуана.
Родинна світлина. Драгоманови й Косачі у 1890-х. Ліворуч сидять діти Михайла Драгоманова – син Світозар і найстарша донька Лідія (у чорній сукні). У центрі: Олександра Драгоманова – дружина брата Олександра – з донькою Оксаною. Праворуч скраю – сестра Олена Пчілка, у дівоцтві Ольга Драгоманова, у заміжжі Косач. Стоять, зліва направо: її доньки Оксана й Ізидора Косач – сестри Лесі Українки – та їхня двоюрідна сестра Аріадна (за Оленою Пчілкою) – молодша донька Михайла Драгоманова.
У грудні 1897 року на запрошення тітки Ольги Петрівни Драгоманової-Косач приїздить до Києва. Навчався в Києві — після домашнього навчання російської мови з тіткою Ольгою і двоюрідною сестрою Лесею.
1904 року вступає на інженерно-хімічне відділення Київського політехнічного інституту Імператора Олександра ІІ.
1914 року одружується з Ганною Шкурською — дочкою начальника Жмеринського залізничного вузла; мешкали в Києві на вулиці Паньківській.
1915 року закінчив інститут, до 1917 служив у Союзі Земств.
У Міністерстві праці Уряду УНР — віце-директор одного з департаментів.
За Гетьманату працював у Всеукраїнському союзі земств, створеному С. Петлюрою.
1919–1920 роки — член колегії кооперативної секції державної ради народного господарства в Києві.
У 1919–1922 роках завідує інструкторським відділом кооперативної газети «Сільський господар».
1920–1921 роки — коректор і секретар редакції київського часопису «Більшовик». Цю роботу поєднував з посадою декана суспільно-економічного відділу агрономічного технікуму в селі Мироцьке.
З осені 1922 — лектор Інституту народної освіти у Києві та одночасно ректор Київського архітектурного інституту.
Після об'єднання архітектурного інституту з Київським інститутом пластичних мистецтв — проректор новоствореного Київського художнього інституту.
До 1926 року співпрацював з «Пролетарською правдою». Перекладав з французької мови на замовлення видавництва «Мистецтво».
У 1926–1931 роках працював на київській студії «Укрфільм».
У 1930 році відсторонений від наукової праці, проходив свідком у справі ЦК УПСР.
Тоді ж намагався захищати прем'єр-міністра УНР Сергія Остапенка.
У 1931–1933 перебивається випадковими заробітками, його не друкують.
1933 року влаштувався консультантом Науково-дослідного інституту комунальної гігієни Гіпромісту в Харкові. 1935 звільнений без права на пенсійне забезпечення.
Протягом 1941–1943 років працював у Вукоспілці.
1942 року — науковий консультант Музею-архіву переходової доби під керівництвом О. Оглоблина. У червні 1942 під керівництвом Оглоблина з Н. Полонською-Василенко, В. Міяковським, П. Курінним та В. Шугаєвським бере участь у діяльності «Комісії для розгляду питання про українські емблеми».
Бердичевський Марк Наумович, геофізик, доктор технічних наук, викладач МДУ ім. М. Ломоносова, свідчить: Світозар Драгоманов, Борис Каштелянчук та Євген Герасимов переховували студента-єврея від неминучого розстрілу в Бабиному Яру[1].
Вереснем 1943 року виїжджає з Києва до Львова. 1944 переїжджає до Праги, працює в Українському музеї визвольної боротьби.
1945 року виїздить до Регенсбурга. В тому часі активно листується з Володимиром Винниченком.
З 1951 року проживав у США. Голова Комісії УВАН у США для збирання і вивчення науково-літературної спадщини М. Драгоманова.
Перший ректор Українського технічного господарського інституту в Нью-Йорку.
From grandparents to grandchildren