| As of 18 August 2010, you must register to edit pages on Rodovid (except Rodovid Engine). |
Михайло Гаврилович Каневський b. 1811
From Rodovid EN
| Lineage | Каневські |
| Sex | Male |
| Full name (at birth) | Михайло Гаврилович Каневський |
| Parents | |
Events
1811 birth: Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Notes
КАНЕВСЬКИЙ Михайло (1811 – після 1856) – благодійник.
Нащадок переяславського полкового обозного К. Якима, дійсний статський радник, директор господарського управління при Св. Синоді (1851–1856). Фундатор Воскресенської церкви (1855) на хут. Воскресенське, неподалік Переяслава.
Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 478; Модзалевский, 1910. – С. 279.
Исправник – надворный советник Михаил Гаврилович Каниовский
Опитавши цього ж дня своїх рідних – старожилів с. М. Каратулі, вдалося дізнатися, що руїна – це «церква Канєвської, місцевої поміщиці»; «у церкві Канєвська ховала свою рідню, і там (у склепі) стояли труни», які «мабуть, там і стоять – де ж їм бути». За їх розповідями, церкву будували, передаючи цеглу і камінь з рук у руки по ланцюжку. Для Канєвської був викопаний канал, яким вона човном могла обплисти частину своїх земель, розташованих поблизу р.Броварки. Пані Канєвську вбили в 1917 році на мосту в Переяславі («вона погнала на продаж свою худобу, один з більшовиків наздогнав її на мосту і вбив»).
Забігаючи трохи вперед, скажу, що в Інеті майже ніякої інформації про церкву поки що виявити не вдалося. Знайшлися дані невідомого походження про те, що вона збудована в 1855 р. коштом дійсного статського радника Михайла Канєвського. Це був садибний храм родинного маєтку панів Канєвських. Чоловік Канєвської, нібито, загинув на якийсь війні. Колись старожили ще пам’ятали, як з розташованого неподалік села Ташані до поміщиці Канєвської приїжджав князь Горчаков (у Горчакових дійсно був там маєток; мисливський будиночок Горчакова знаходиться на території «Музею під відкритим небом» біля Переяслава). У Горчакова першого в Переяславському повіті був автомобіль (ще з «дерев’яними колесами»). Отримана попередня інформація була дуже цікавою, тому 9 липня ми використали вільний час для спеціальної поїздки до цього храму. Колись до складу маєтку входила власне садиба (палац), каретна майстерня, млин. Зараз на місці садиби – напівзруйновані корівники колишнього колгоспу, а решту території займає великий пустир з обширними заростями кропиви. Сама церква належить до дуже рідкісного типу великих ротондальних храмів-базилік.
From grandparents to grandchildren
