As of 18 August 2010, you must register to edit pages on Rodovid (except Rodovid Engine).

Александр Федорович Кистяковский

From Rodovid EN

Person:664688

Lineage	Кистяковские
Sex	Male
Full name (at birth)	Александр Федорович Кистяковский
Parents ♂ Федор Емельянович Кистяковский [Кистяковские] b. 1808 ♀ Ярина Ясминская (Кистяковская) [Ясминские]

Events

child birth: ♂ Владимир Александрович Кистяковский [Кистяковские]

4 November 1868 child birth: ♂ Федор Богдан Александрович Кистяковский [Кистяковские] b. 4 November 1868 d. 16 April 1920

1876 child birth: ♂ Игор Александрович Кистяковский [Кистяковские] b. 1876 d. 1940

Notes

Родина Кістяківських – це численна плеяда талановитих учених в різних галузях знань. Олександр Федорович – піонер української правової науки, юристом був також його брат Павло Федорович. Брат Микола Кістяківський продовжив батькову лінію і працював священиком. Федір і Василь пішли в медицину. Василь Кістяківський захистив докторську дисертацію, практикував і був викладачем Київського університету святого Володимира, потім – професором Гейдельберзького та Страсбурзького університетів. Сам О. Ф. Кістяківський поступив на юридичний факультет Київського університету святого Володимира 1853 року. По його закінченню кілька років перебував на службі в державних установах Санкт-Петербурга. А після того як 1863 року склав екзамени на кандидата права, знову повернувся до Києва. Почав викладати в університеті святого Володимира. Тут 1867 року захистив магістерську дисертацію, що відома як його наукова праця «Дослідження смертної кари», і є достатньо актуальною і нині. Далі були докторська дисертація, професорська «мантія». Згодом його обирають почесним членом Санкт-Петербурзького й Московського університетів, Московського юридичного товариства, дійсним членом Товариства любителів природознавства, антропології і етнографії при Московському університеті, членом-кореспондентом Відділу Імператорського Російського географічного товариства. Поряд з професійною, О. Ф, Кістяківський займається також громадською діяльністю, яка часто ставала для нього причиною неприємностей по службі. Він стає активним членом «Старої Громади» та історичного товариства Нестора-літописця. Близько сходиться з багатьма відомими громадськими діячами. Зокрема: О. Русовим, П. Чубинським, В. Антоновичем. З останніми двома О. Ф. Кістяківський мав також родинні зв’язки: його дружина Олександра (Леся) була рідною сестрою дружини В. Антоновича та двоюрідною сестрою П. Чубинського. Крім того, В. Антонович був хрещеним батьком його другого сина Богдана Кістяківського – в майбутньому видатного правника-соціолога і філософа права, дійсного члена ВУАН, професора Київського університету, що підписував свої наукові статті псевдонімом «Українець». А старший син Володимир – видатний фізико-хімік, засновник сучасної вітчизняної електрохімії засновник та один з перших академіків Української академії наук дійсний член ВУАН та АН СРСР, професор Ленінградського політехнічного інституту; син Ігор – правник-цивіліст і державний діяч, міністр внутрішніх справ України за Павла Скоропадського; син Юлій – вчений-юрист; племінниця Наталя Павлівна Кістяківська – український літературознавець, позаштатний співробітник Комісії українського письменства ВУАН; онук Юрій Богданович – видатний фізико-хімік, член Американської Національної АН, професор Гарвардського університету, член Американського комітету національної оборони (1944 – 1945), керівник відділу вибухових речовин атомних лабораторій в Лос-Аламосі та радник американського президента Ейзенхауера у справах науки і технологій. Його дослідження і відкриття в галузях кінетики реакцій у газовій фазі структури поліатомних молекул, термохімії органічних сполук, особливостей детонаційних хвиль стали цеглинами фундаменту світової науки; онук Олександр Богданович – доктор біології, професор Київського університету імені Т. Г. Шевченка (у Києві живе дружина Олександра Богдановича – Ірина та правнучка Василя Федоровича Кістяківського – Тетяна).

http://ukrgazeta.plus.org.ua/article.php?ida=2563

Олександр Федорович Кістяківський -визначний український вчений-юрист, доктор кримінального права, ординарний професор Київського університету св. Володимира, автор численних праць з кримінального права, історії права та судоустрою в Україні й, зокрема, систематизованого видання «Права по которым судится малороссийский народ (1879 г.), член Старої Громади та член Відділу Імпер. Рос. Геогр. товариства; батько Кістяківського Ігоря Олександровича — українського вченого, правника-ци-віліста й державного діяча, що за Павла Скоропадського був міністром внутрішніх справ України; батько Кістяківського Володимира Олександровича — видатного фізико-хіміка, дійсного члена Української АН і АН СРСР, професора Ленінградського політехнічного інституту, батько Кістяківського Богдана Олександровича - українського вченого, правника-соціолога й філософа права, дійсного члена ВУАН, професора Київського університету, що підписував свої наукові статі псевдонімом «Українець»; дідусь Кістяківського Юрія Богдановича - видатного фізико-хіміка, члена Американської Національної АН, професора Гарвардського університету, члена Американського комітету національної оборони (1944-45), керівника відділу вибухових речовин атомних лабораторій в Лос-Аламосі та дорадника американського президента Ейзенхауера у справах науки і технологій; брат Кістяківського Василя Федоровича — визначного вченого, доктора медицини, професора Гейдельберзького та Страсбурзького університетів.

Як повідомляють джерела (Биографический словарь профессоров и преподавателей университета св.Владимира (1834—1884); Русский биографический словарь, СПб., 1897; Киевская старина. -1895. — № 1 та ін.), народився О.Ф.Кістяківський 14 (26) березня 1833 р. в с.Городище, Сосницького повіту, Чернігівської губернії. Згідно зі статистичними даними за 1859 р., в тодішньому Сосницькому повіті існували: хутір Городище, що налічував 14 дворів і 38 мешканців і знаходився на відстані ЗО км від Сосниці по поштовому тракту Сосни-ця—Чернігів, праворуч; с.Городище, що налічувало 322 двори й 1751 мешканця, а також 2 церкви і знаходилося поблизу річки Семківки, на відстані 37 км від Сосниці по військово-транспортній дорозі Сосниця—Городня, ліворуч, по цій же дорозі й біля тієї ж річки Семківки, на 38 км — містечко Синявка (Черниговская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Издан Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. — СПб., 1866. -Сосницкий уезд, с. 150—162). Річка Сем-ківка, поблизу якої розташовані село Городище та містечко Синявка, згідно із зазначеним вище переписом, є лівою притокою річки Дягови, що бере свій початок поблизу того ж таки села Городища (Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. - К., 1996. - С. 245, 738). Відповідно до нинішнього територіального поділу, села Городище та Синявка належать до території Менського району, Чернігівської обл. А річки Семківка та Дягова протікають територією цього району (Т а м ж е. - С. 184, 245, 738, 742). З двох церков, які зазначені в статистичних даних за 1859 р., на сьогодні збереглася одна — Миколаївська (Там ж е. — С. 184). Саме в цій церкві був рукопокладений у священницький сан його батько Федір Омелянович Кістяківський, про що останній зазначав у своїй доповідній на ім'я графа Олексія Івановича Мусіна-Пу-шкіна: «Духовник, заштатный священник Феодор Емалианов Кистяковский, по окончанию курса Богословских наук в Черниговской семинарии 1827 года, сентября 1-го дня, с Аттестатом 2-го разряда, 1828 года майя 26 дня Архиепископом Лаврентием рукоположен села Городища к Николаевской церкви во священника» (НБУ ім.В.Вернадского. — Ф. 3. — № 62238).

В цій церкві Ф.О.Кістяківський прослужив 23 роки. А потім «после двадцатитрехлетнего служения в Николаевском Горо-дищенском приходе, поступил в Михайловский, где находилась чудотворная икона Божьей Матери. Этот приход многолюднее душ на 400, в нем и оклад выше, и доходы значительно больше, чем в Николаевском. Однако, все мои дети (підкреслення моє. — М.Т.) родились в бытность мою в Николаевском приходе» (Киевская старина. - 1895. - № 12. - С. 390).

Дідусь О.Ф.Кістяківського Омелян Васильович був кріпаком Іллі Андрійовича Безбородька і керував його маєтком у містечку Стольному (нині — село Стольне, Менського району), що в шести км від Городища. 1808 року він одержав «вільну» від графа й залишився керуючим. Того ж таки 1808 р. родина О.В.Кістяківського купила місце в Стольному на Зубріївській вулиці й побудувала будинок на 4 кімнати (Киевская старина. - 1895. — № 1. - С. 47). 1810 року Омелян Васильович помер. Мати Федора Омеляновича й бабуся Олександра Федоровича Кістяківського по смерті чоловіка певний час жила в Стольному. А після того як одружила сина Федора на доньці священника с.Городища Федора Есман-ського Ярині і тесть передав зятеві свою парафію — Миколаївську церкву, а сам, прийнявши монашество, пішов до сусіднього Домницького монастиря, переїхала до Городища, де в 50-х роках XIX ст. померла й похована на цвинтарі в Городищі біля церкви святителя Миколая (Киевская старина. — 1895. — № 1).

Домницький монастир Різдва Богородиці засновано в кінці XVII ст. неподалік від містечка Березного (тепер Менського району). Тут 1800—1806 pp. на замовлення того ж таки графа І.А.Безбородька зведено собор Різдва Богородиці (де його згодом і поховано). Те, що Домницький монастир сусідив із Городищем, де народився О.Ф.Кістяківський, підтверджується й його щоденниковими записами: «Помню, как сквозь туман, в раннем детстве приезжал к моему отцу, живший в соседнем с нашим Городищем Домницком монастыре (підкреслення моє. - - М.Т.) униатский священник» (Кістяківський О.Ф., Щоденник (1874—1885) у двох томах. — Т. 1. - К., 1994. - С. 467).

У сусідній з Городищем Синявці (тепер Менського району) станом на 1859 рік було три церкви: Троїцька, Миколаївська та Покровська. Дві з них (Троїцьку й Миколаївську) зруйновано в 30-х роках XX ст. (Список населенных мест по сведениям 1859 года. — СПб., 1866; Чернігівщина. Енциклопедичсний довідник, 1990). А ось як про ці церкви згадує у своїх споминах Ф.О.Кістяківський: «После обеда, часа в три, услышали мы колокола Синявской Троицкой церкви, что означало, что преосвященный виезжал из Синявки. Со страхом и трепетом мы приготовились встречать. По дороге он заехал в Михайловскую церковь» (Киевская старина. -1895. — № 10. — С. 101). Тут — Михайлівська церква в Городищі. «...Крестным отцом, — згадує Ф.О.Кістяківський, — всех почти моих сыновей был мой родственник, священник Синявской Покровской церкви (збереглась до сьогодні. — М. Т.) о. Петр Прокопович; но Федора (брат О.Ф.Кістяківського, лікар за фахом) крестил Алексей Антонович Бородуха» (Киевская старина. — 1895. — № П. —С. 251). В своїх споминах Федір Кістяківський (батько О.Ф.Кістяківського) часто згадує також містечко Березне (нині смт. Берез-на, Менського району, знаходиться на відставі 12 км від с.Городища та Стольного) як сусіднє з Городищем та Стольним поселення. «...Нас проводили свахи с фа-келами и сельской музыкой, состоявшей из нескольких скрипок и бубен. Некто Хорошко березенский прибыл с двумя скрипачами и сам в перемешку играл на флейте и на кларнете» (Киевская старина. - 1895. — № 9. — С. 354). «Затем мы проводили архиерея до кареты, и он отправился в Березное. Исправник и благочинный отправились провожать его до Березного и оттоль скоро возвратились» (Киевская старина. — 1895. — № 10. — С. 103).

Отже, село Городище, в якому народився визначний український вчений-юрист О.Ф.Кістяківський, за нинішнім територіальним поділом належить до Менського району, Чернігівської обл. і розташоване в сусідстві із селами: Синяв-ка, Стольне, Болосковці, смт.Березна. Однак у сучасних джерелах (УРЕ, УРЕС, Юридична енциклопедія, щоденник О.Ф.Кістяківського) місцем народження вченого зазначено с.Городище, Бахмацького району, Чернігівської обл., яке розташоване за 14 км від залізничної станції Бахмач і сусідить із селами: Веселе, Пальчики, Тростянка, Часниківка, Шумин. А від Стольного, де керував маєтком І.А.Безбородька його дідусь Омелян і звідки походив батько Федір Кістяківсь-кий, — близько 70 км.

Таким чином, допущено помилку, яка створила серйозну перешкоду для глибшого вивчення родовідної вченого та можливостей пошанування його на малій батьківщині. А одночасно й можливості його теперішнім землякам-односельцям вшановувати славного земляка й пишатися ним, виховувати на його прикладі молоде покоління, а нащадкам О.Ф.Кістя-ківського — відвідати справжню батьківщину своїх прямих предків. Тим більше, що на цвинтарі біля Миколаївської церкви поховані: бабуся, мати й батько Олександра Кістяківського. Можливо, що збереглися і якісь пам'ятні знаки на могилах. Адже в листі від 28.01.1880 р. до свого брата Олександра Кістяківського Павло (лист із Єревана, де в цей час він перебував на державній службі, виконуючи обов'язки попечителя-юриста у майнових справах) порушує питання про встановлення пам'ятника на могилі батька.

Які обставини спричинилися до такої помилки, сказати однозначно важко. Найімовірніше, що дослідників життя і творчості вченого ввела в оману згадування у щоденникових записах Олександра Кістяківського (коли йшлося про поїздки до батька в Городище) залізничної станції Бахмач. Дивно, як можна, перечитавши оці рядки із «Щоденника» Олександра Кістяківського, заносити Городище — батьківщину вченого до Бахмацького району, згідно із сучасним адміністративно-територіальним поділом?! Адже лише одного цього запису достатньо, щоб глянути на карту й «розставити всі крапки над і». Це запис від 5 вересня.

1879 року, середа. «2-го сентября в 10 ч. я сел в вагон по пути в Низковку, отческую станцию (підкреслення моє. — М.Т.) Ми-ндфорсов Роменской дороги. Ехал я в третьем классе... Кое-как, скорчившись, сморщившись проспал до Бахмача. Там я расстался с Периговским, пересел в другой вагон. В 9 ч. утра в понедельник приехали в Низковку. Выглядываю, не увижу ли брата Николая. Не видно. Вышедши, я уже пошел было отыскивать лошадей для найма. Тут идет навстречу Прохор Федорович Прищепа, церковный староста Михайловской церкви (На ту пору Ф.О.Кістяківський служив уже в Михайлівській церкві. — М.Т.), и объявляет, что он приехал за мной и что брат Николай в Чернигове (Микола Кістяківський, один з п'яти синів Федора Омеляновича, був священником. — М.Т.). Письмо мое было получено в его отсутствие. На паре лошадок, довольно сносных, и на простом очень неудобном возе доехал до роди-тельського дома, все время не переставая беседовать с Прохором Федоровичем о его житье-бытье. И не без великой пользы. Проезжая чререз Синявку, заехал на 3 минуты к Федотову, которого я не видел с возвращения из Болгарии» (Щоденник. - Т. 1. — К., 1994. - С. 502). І далі запис від 8.09.1879 р.: «От Низковки до Городища я провел в приятной беседе с Прохором Федоровичем Прищепою» (Там же. - С. 506).

Залізнична станція Низківка розташована в 9 км від села Синявки та 11 км від Городища, де народився Олександр Кістяківський. 26 березня 2003 р. виповнюється 170 років від дня народження визначного українського вченого-юриста, автора унікальної праці «Права по которым судится Малороссийский народ». Якщо ж з «малоросів» нарешті постали ми «українцями», то маємо гідно вшанувати його світлу пам'ять як у Києві, так і на батьківщині в селах Городище та Стольне Менського району Чернігівської області.