As of 18 August 2010, you must register to edit pages on Rodovid (except Rodovid Engine).

Микола Іванович Гулак b. 25 May 1821 d. 27 May 1899

From Rodovid EN

Person:602994

Lineage	Гулаки
Sex	Male
Full name (at birth)	Микола Іванович Гулак
Parents ♂ Іван Іванович Гулак [Гулаки] ♀ Надія Андріївна Суровцева [Суровцеви]
Wiki-page	wikipedia:uk:Микола_Іванович_Гулак

Events

25 May 1821 birth:

27 May 1899 death:

Notes

Мико́ла Іва́нович Гула́к (* 25 травня 1821, Варшава — † 27 травня (8 червня) 1899, Єлизаветполь (нині Гянджа), Азербайджан) — український вчений, громадський і політичний діяч, педагог, публіцист.

Микола Іванович Гулак походив із козацько-старшинського, згодом дворянського роду Гулаків.

Народився 25 травня 1821 року у Варшаві. Його батько — Іван Іванович Гулак — до виходу у відставку 14 років прослужив у Варшаві. Там проживала і його родина, зокрема й дружина Івана Гулака та мати Миколи — Надія Андріївна Суровцева. Вийшовши у відставку в чині майора, Іван Гулак залишок свого життя провів на хуторі Гулаківці на Полтавщині, працюючи копіїстом підкомінного (межевого) суду.

1843 року закінчив юридичний факультет Дерптського (Тартуського) університету. 1844 року здобув учений ступінь кандидата права. У 1845—1847 роках — чиновник канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернатора.

У грудні 1845 — січні 1846 року разом із Миколою Костомаровим і Василем Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство. 18 березня 1847 року заарештований і ув'язнений в Шліссельбурзькій фортеці, де перебував до 1850 р. Під час слідства тримався особливо мужньо, відмовившись давати свідчення і назвати будь-кого з учасників братства.

У 1850—1855 роках перебував під наглядом поліції в Пермі.

Від 1859 року працював викладачем математики, природничих наук та історії у навчальних закладах Одеси, Керчі, Кутаїсі, Тбілісі. Йому належать праці з історії, математики, філософії, юриспруденції, переклади з грузинської («Витязь у барсовій шкурі» Шота Руставелі) й азербайджанської літератури.

А вскоре в Киев приехал сам Тарас Шевченко. Он тоже стал принимать участие в этих братских вечерах. Но не буду врать. Это было уже не то Братство и не те вечера. Не было уже на них чародея отца Феофана. Тон задавали профессора, привнесшие в братство дух масонских лож. Когда же в братство вступил двоюродный брат Саши Навроцкого, кандидат юриспруденции Николай Гулак, приехавший из Дерпта, где был одним из лидеров масонской ложи, оно вообще стало тайным обществом. Вместо вечеров с рассказами о народном быте и мечтами об украинских книгах и учебниках, начались дискуссии о планах создания славянской конфедераций республик в которой «не останется ни царя, ни царевича, ни царевны, ни князя, ни графа, ни герцога, ни сиятельства, ни превосходительства, ни пана, ни боярина, ни крепостного, ни холопа – ни в Московии, ни в Польше, ни в Украине. Ни в Чехии, ни у словенцев, ни у сербов. Ни у болгар». Из братства мечтателей кружок превратился в тайное общество повстанцев-заговорщиков. Вслед за отцом Феофаном покинули общество профессора.