Остап (Євстахій) Макарушка b. 9 August 1867 d. 24 November 1931

From Rodovid EN

Events

9 August 1867 birth: Яворів, Австрійське царство

marriage: ♀ Євгенія Мулик (Макарушка) [Мулики] d. 6 July 1977

12 August 1899 child birth: Сівка Войнилівська, Калуський повіт, ♂ Любомир Євген Макарушка [Макарушки] b. 12 August 1899 d. 6 February 1986

30 October 1901 child birth: Коломия, ♂ w Андрій Богдан Макарушка [Макарушки] b. 30 October 1901 d. 16 November 1992

1 June 1903 child birth: Сівка Войнилівська, Калуський повіт, Австрійське царство, ♀ Ольга Макарушка (Терпиляк, Масюкевич) [Макарушки] b. 1 June 1903 d. 24 December 1994

4 May 1905 child birth: Сівка Войнилівська, Калуський повіт, ♀ Ірина Костянтина Макарушка (Пежанська) [Макарушки] b. 4 May 1905 d. 1995

24 June 1908 child birth: Сівка Войнилівська, Калуський повіт, ♂ Ярослав Ігнатій Макарушка [Макарушки] b. 24 June 1908 d. 13 March 1998

24 November 1931 death: Львів, Річ Посполита Польська

Notes

Макарушка Остап (9.08.1867, м. Яворів, Львів.обл. 24.11.1931, м. Львів), відомий укр.педагог, науковець-філолог, публіцист. Початкову освіту здобув у Яворові. У 1889 р. закінчив укр. гімназію, 1894 р. - філософський ф-т Львів. ун-ту. Вчителював у Коломиї, Львові. У 1902-1903 підвищував кваліфікацію із славістики у Віденському, а з філософії - у Берлінському ун-тах. У 1910 р. в Чернівецькому університеті захистив дисертацію "Граматика Мелентія Смотрицького", здобув учений ступінь доктора філософії. До кінця життя, не полишаючи практичної педагогічної діяльності в учительській семінарії "Педагогічного товариства" у Львові та "Pідній Школі", провів значні наукові дослідження, став дійсним членом НTШ. Автор праць із мовознавства (про тюркські елементи в укр. мові, синтаксу дієприкметників у Галицько-Волинському літописі, розбір граматики М. Смотрицького, біографії О. Потебні та О. Огоновського), шкільних підручників з класичної філології й педагогіки ("Наука виховниця", "Iсторія педагогіки"). Видання для дітей і молоді, статті на педагогічні теми. Могила наразі втрачена. Збережене тільки місце, де її можна відновити та встановити пам'ятник. Л. Криса, Р. Фіґоль. Личаківський некрополь, с. 252

Газета "Діло", №265, 25.11.1931, с. 1:

Д-р Остап Макарушка

Львів, 23. листопаду 1931.

Рідко який рік приносив нашому національному організмові стільки болючих втрат у лавах передових українських громадян-патріотів, як цей (1931). Не вспіли ми свого часу ще освоїтись зі сумним фактом смерти такого видатного громадянина і передового діяча як пок. д-р Іван Куровець, а вже заскочила нас вістка про передчасний кінець такого рухливого і надійного громадянина як пок. дир. Бронислав Янів. А заки ми зуміли погодитись із втратою їх обох, громом поразила все наше громадянство страшна вістка про несподівану смерть невіджалованої памяти голови „Просвіти" пок. посла Михайла Галушинського. Скоро по тім прийшов кінець для відомого, діяльного на львівському громдаському ґрунті пок. радн. Карла Бандрівеького. Але й цим не закінчився ланцюг наших втрат, але й цим не вичерпалась хвиля народнього смутку. Бо ось недавно потрясла нашу суспільність чергова сумна вістка про смерть одного з найвидатніших синів Галицької Землі, б. редактора нашого щоденника, вченого і фільософа пок. д-ра Володимира Охримовича. Кілька днів пізніше ділились ми з нашим громадянством черговою жалібною вісткою про смерть видатного нашого педагога й зразкового громадянина пок. Бронислава Старецького. А в суботу до цієї поважної, занадто аж довгої низки втрат, прийшла ще одна, а саме: смерть одного з найбільше заслужених діячів на рідношкільному фронті, одного з найвидатніших наших педаґоґів, одною з найзразковіших наших громадян пок. д-ра Остапа Макарушки. Ця нова жертва, яку саме нині проводимо на вічний спочинок, замикає досі жалібну карту наших цьогорічних втрат. Втрати це великі, невіджаловані, незаступимі і саме тому тим болючіші.

Пок. д-р Остап Макарушка , що помер в суботу (24. ц. м.) у вечірних годинах, уродився 9. серпня 1867 р. в місті Яворові, де й покінчив початкову школу. Середню освіту набув у львівській українській Гімназії, яку скінчив у 1889 р. Фільософічні студії відбув у Львові в 1894 р., а вже в 1895 р. став учителем української академічної гімназії у Львові. Пізніше учителював в укр. гімназії в Коломиї. В 1905 р. вернув знов до Львова на посаду учителя акад. гімназії. Від тоді проживав у Львові аж до кінця життя. У рр 1902. і 1903. відбував спеціальні студії у віденському університеті, де слухав викладів відомих професорів-слявістів Ягіча, Їречка і Вондрака, а потім у берлінському університеті проф. Брікнера. В тому часі написав свою докторську дисертацію п. н. „Граматика Мелетія Смотрицького“. за яку осягнув наукову ступінь доктора фільософії на черновецькому університеті в 1910 р.

Від 1910 р. був управителем жіночої учитульської семинарії Українського Педагогічного Т-ва у Львові, а від 1919 візитатором усіх приватних шкіл „Рідної Школи". Працював у „Рід ній Школі" від тоді по останні свої дні, причому помер на становищі референта середніх шкіл „Рідної Школи". Для „Рідної Школи" присвятив Покійний львину частину праці, особливо в другій половині свого трудолюбивого життя. Був він один рік головою Головної Управи „Рідної Школи", деякий час був урядуючим заступником голови цього Т-ва, а крім того довші роки був незвичайно активним членом Головної Управи „Рідної Школи". Попри свою громадську й педаґоґічну працю займався Покійний наукою. За свої наукові праці став дійсним членом Наукового Т-ва ім. Шевченка у Львові. Важніші наукові праці Покійника такі: 1) „Складня причасників у волинсько галицькій літописі" (1896); 2) „Життя і значіння Олександра Потебні" (1901); 3) „Граматика Мелетія Смотрицького" (1908); 4) „Діеіменник у церковній і українській мові". Крім цього опублікував цілу низку праць з Записках Наукового Т-ва ім. Шевченка, принагідні статті чи то з наукової, чи з пелаґоґічної ділянки містив у „Правді", „Зорі", „Літературно-науковому Вістнику", „Учителю" й „Нашій Школі". Дуже часто друкував свої статті на педаґоґічні й загально-громадські теми і на сторінках нашого щоденника. Будучи практичним 1 талановитим педаґоґом. Покійний відчував сильно недостачу добрих шкільних підручників по наших гімназіях. І тому, щоби засипати цю прогалину наших недостач, випрацював для наших середніх шкіл пять (5) підручників для науки клясичної фільольогії разом з латинсько-українськими і грецько-українськими слівниками. Зновже для потреб наших учительських семинарій написав: 1) Історію педагогіки й 2) Підручник до науки педагогіки. Накінець необхідно зазначити, що Покійний викладав у приватному тайному університеті кілька літ клясичну фільольоґіго.

Вже з вище поданих кількох відірваних да них про громадську, педагогічну й наукову ді яльність Покійника наглядно бачимо, що зі смертю пок. д-ра Остапа Макарутки наше гро мадянство втратило одного з найвпдагніших і чолових діячів передовсім на культурно-педаго ґічному полі. Покійний був все людиною скром ною йне вимагаючою у приватному житті, але зате висував великі вимоги до себе й інших у громадському житті під оглядом праці. Праця була для Покійного тим елементом, який його опановував, який додавав йому сил і в якому він яочувяп себе найкраще. Незвичайно чесний ! со лідний у громадському житті і зразково совісний у своїй фаховій, професійній діяльностп Покій ний був також зразковим батьком родини. Всім дітям дав якнайкраще патріотичне виховання (найстаршим сином Покійника є д-р Любомир Макарушка, теперішній посол і головний секре тно УНЛО) та дав їм усі завдатки на те, щоби вони стали як } їх Покійний Батько зразковими українськими громадянами-патріотями. Разом з усім нашим громадянством прощаймо й ми цього видатного громадянина в його останній дорозі, схиляючи голову перед його тінями та перед величезною працездатністю за життя, працездатністю гідною до наслідування для всіх наших поколінь. В. Й. П.

Похорони д-ра Ост. Макарушки.

В понеділок, 23. ц. м. в 2-ій голині пополудні відбулися величаві похорони пок. д-ра Остапа Макарушки. У похоронах взяли участь усі школи „Рідної Школи“, представники всіх наших центральних установ, усі члени Головної Управи „Рідної Школи* та непроглядні маси знайомих і прихильників, що бажали відпровадити тлінні останки Покійного на вічпий спочинок. Похорони провадив о. мітрат Олекса Базюк в асисті членів Митрполичої Капітули, о. ігумена Климентія Шептицького і 18-ти священиків. В часі жалібного похоронного походу співав хор радн. Купчинського. Над свіжою могилою промовляли, прощаючи Покійника, о. крил. Д. Лопатинський, ред. І. Ющишин від „Рідної Школи", о. дир. Ґорчинський. від учит. семинарії, в якій Покійник був довший час директором, і пос. д-р Степан Біляк від учнів Покійника.

Газета "Діло", №266, 26.11.1931, с. 2

From grandparents to grandchildren