As of 18 August 2010, you must register to edit pages on Rodovid (except Rodovid Engine).

Алексей Степанович Савицкий b. 1721 d. 1787

From Rodovid EN

Person:1139688

Lineage	Савицкие
Sex	Male
Full name (at birth)	Алексей Степанович Савицкий
Parents ♂ Степан Васильевич Савицкий [Савицкие]

Events

1721 birth:

marriage: ♀ Ирина Степановна Бутович (Савицкая) [Бутовичи]

1751 child birth: Российская империя, ♂ Алексей Алексеевич Савицкий [Савицкие] b. 1751

1787 death: Российская империя

Notes

Щодо іншої Нечаєвки, розташованої біля устя одного з приток річки Солоної, то за документальними свідченнями з 1781 р. до часу смерті в 1818 р. «сельцо» з такою назвою належало корнету Федору Олексійовичу Савицькому. Савицькі, які володіли великими земельними маєтками на території Катеринославського повіту, являють собою катеринославську гілку українського старшинського роду Савицьких, засновниками якої вважається Роман Савицький (помер в 1687 р.) та його онук Лубенський полковий писар Степан Васильович Савицький (1684-1750 рр.), відомий своїм перекладом з польської твору С. Твардовського «Про козацьку войну з поляками, яка велася гетьманом Запорожських військ Зіновієм Богданом Хмельницьким...». Власне, саме завдяки родинним зв'язкам з катеринославськими Савицькими, Нечаєви опиняються на території Нікопольщини. Розглянемо історію родини Савицьких докладніше.

Син згаданого вище С.В. Савицького Олексій Степанович (1721-1787 рр.), канцелярист Генеральної військової канцелярії був одружений із Іриною Степанівною Бутович. Родина Бутовичів діставала від Г. Потьомкіна підряди на постачання провіанту для армії, які давали неабиякий прибуток. Ірина Степанівна отримала у спадок маєток Бутовичевське та 1 200 десятин землі на р. Камишеватій Сурі. Родині Савицьких вдалося значно розширити свої земельні володіння, які широкою смугою простягнулися від верхів'їв р. Солоної на південний схід до нижньої течії р. Томаківки. На 1793 р. в межах Катеринославського повіту Савицьким належало понад 45 000 деятин. Сам Олексій Степанович не перебрався на Катеринославщину і все життя проживав у своєму полтавському маєтку - с. Луговиках Пирятинського повіту. Свої землі в Катеринославському повіті, коли прийшов час «виділяти», він розподілів проміж своїх синів: старший, Олексій Олексійович, став власником маєтків Бутовичевського та Чумаків, Федір Олексійович отримав селище Нечаєвку, Андрій Олексійович - містечко Любікут на р. Томаківці. Молодші сини - Семен, Григорій, Іраклій Олексійовичи - успадкували полтавські володіння батька.

Шлюб Лукії Олексіївни Савицької, доньки Олексія Олексійовича з Василем Петровичем Нечаєвим породнив Савицьких з родиною Нечаєвих, вдало поєднавши латифундії Савицьких зі суспільним статусом та авторитетом Нечаєвих. Батько Василя Петровича, полковник Петро Нечаєв, поміщик Ростовського повіту Катеринославської губернії, в 1778-1781 рр. обіймав посаду предводителя повітового дворянства. Брат В.П. Нечаєва - секунд-майор Борис Петрович Нечаєв у 1783 році був обраний катеринославським повітовим суддею. Інший представник цієї родини - титулярний радник Іван Нечаєв, у 1787 р. був затверджений Скарбником експедиції щодо будівництва губернського міста Катеринослава. Син Лукії Олексіївни та Василя Петровича Гліб Васильович Нечаєв впродовж 1849-1860 рр. обіймав посаду предводителя катеринославського повітового дворянства.